РЕКЛАМА
Популярне
Інформація

- Курси валют
- Веб-камери
- Погода в Україні
- Корисні посилання
- Українське ТБ онлайн
- Українське радіо онлайн
- Штормові попередження

Походження слова „Україна”

Україна » Історія »
Походження слова „Україна”За словами авторитетного українського дослідника Сергія Шелухіна, походження слова “країна”, “вкраїна”, “україна” губиться в пітьмі античних століть.

Усі три назви “Країна, Вкраїна й Україна” можна зустріти в Іпатіївському літописі та широко вживалися українським народом у його живій і письмовій мові. В Іпатіївському літописі від 1187 року читаємо - Україна; від 1189 р. - Україна, а в Єрмолаївському спискові - Країна; від 1213 р. - Україна; від 1268 р. - Україняни; від 1280 р. – Вкраїна.

Отже, перше згадування в літописі назви “Україна” пов'язана зі смертю переяславського князя Володимира Глібовича, який виявив себе завзятим оборонцем не тільки Переяславщини, а й Київщини, Чернігівщини й українських земель взагалі від нападів половців. Таким чином, перше згадування назви “Україна” у Київському літописі відноситься до Південної Русі, тобто до Київщини, Переяславщини та Чернігівщині. У цьому самому літописі від 1189 р. названо “Украйну Галичську”. “У не менш важливому джерелі - Галицько-Волинського літописі (від 1213 р.) відзначається, що тоді галицько-волинський князь Данило Романович зі своїм військом звільнив і приєднав до своєї держави “Берестій, Угровеськ, Верещин, Столпе, Комів і всю Україну”. Україною тут літописець назвав північно-західні землі Галичини та Волині”. Від 1279 р. Галицько-Волинський літопис повідомляє, що галицький князь Лев Данилович, здійснивши похід на Західний Буг, відвоював у Польщі українські землі. Отже, назва “Україна” застосовується й щодо Волинської землі.

Вважаючи всі три назви (Країна, Вкраїна й Україна) синонімами, які мають одне слов'янське й українське походження, С. Шелухін виділяє їхній загальний корінь “кра”. Зважаючи на те, що київський літописець вніс у початок своєї хроніки відомості із грецької хроніки Георгія Амартола в перекладі на стару слов'яно-українську мову, С. Шелухін вважає старослов'янське «кра» перекладом грецького слова tmhma, що означає “відрізок”, “шматок”, “відрізаний шматок землі”. Даний корінь можна зустріти в українських словах “краяти”, “кравець”, у російській “кроїти”, словенському krajat, чеському krajeti. Отже, С.Шелухін тлумачить поняття “Україна” як “окрема, відокремлена, тобто відрізана земля”, роблячи наголос, що ця назва має бойове походження, тобто свідчить про те, що нашим предкам доводилося відвойовувати рідну землю у ворога-загарбника.

Іншої версії щодо походження назви “Україна” дотримуються І.А.Мішина, Л.М.Жарова й А.А.Міхєєв. Вони тлумачать слово “Україна”, що згадується близько 1185 в Іпатіївському літописі, як позначення “степового порубіжжя”, колишні південні території Київської Русі.
Поделиться на facebook Отправить в twitter Отправить в twitter Поделиться на Linkedin
Дмитро Черненко
14.06.2009

Коментарі:

29-04-15 | Міллі

А чому так мало тексту???

27-10-10 | Антон Бурмака

Да, незнание происхождения слова Украина один из наших маразмов. Но он решается, например, Виталий Мосейчук убедительно доказывет, что "Украина" имеет санскритское происхождение и означает "разумное царство" http://www.marazm.org.ua/polit/1_148.html Этот же автор интересно показал и другую проблему с названием нашей страны - она не имеет полного названия, как будто мы колония или монархия http://www.marazm.org.ua/polit/1_40.html

Додати свій коментар: