РЕКЛАМА
Популярне
Інформація

- Курси валют
- Веб-камери
- Погода в Україні
- Корисні посилання
- Українське ТБ онлайн
- Українське радіо онлайн
- Штормові попередження

Щорічно з України їде до шести тисяч учених

Україна » Наука »
Щорічно з України їде до шести тисяч ученихВ останні роки українські вчені стали рідше виїжджати з країни. Якщо на початку 90-х Україна щорічно недолічувала 20-50 тисяч наукових працівників, то в останні кілька років - 2-6 тисяч (усього з 1991 року кількість вчених в Україні, за даними Держкомстату, скоротилася втричі - з 295 до 94 тис.) .

«За роки незалежності від нас виїхали десятки тисяч учених. Точно ніхто не рахував. Але зараз такого масового відтоку немає - у світі криза, роботу знайти важко, до того ж сьогодні можна і тут працювати за грантами », - говорить Ігор Марков, завідувач сектору етносоціальних досліджень Інституту народознавства НАНУ.

 Вчені підтверджують, що в 90-і їхні колеги масово виїжджали в США, Німеччину або Францію. Тепер їдуть в основному аспіранти. Часто ті, у кого в Києві немає житла.
«Адже можна і тут, працюючи за грантом, отримувати додаткові $500 до зарплати і якось жити. Але якщо треба знімати житло і утримувати сім'ю, цих грошей мало», - говорить хімік Ірина. 
Втім, проблема не тільки в зарплатах: «Наша спеціальність пов'язана з космічною фізикою, ніяких перспектив для себе в Україні ми з чоловіком не бачимо, тому і поїхали в аспірантуру в Карлів університет (Чехія). Хоча гроші теж важливі - чеські вчені заробляють по 800 євро», - говорить Марина, яка живе з чоловіком-вченим у Празі.

 «Близько 80% розумних випускників вузів з таких предметів, як математика, фізика, хімія, намагаються виїхати за кордон. В Україні дуже слабка приладова база. Коли я писав диплом, півроку витратив на те, щоб зробити прилад - треба було відстежити, як світло впливає на мишей », - розповів нам аспірант-фізик Анатолій Стеценко. «Проби доводиться оплачувати з своєї кишені. Я займаюся дослідженнями в галузі штучного запліднення, реактиви дуже дорогі. Одне антитіло коштує 7 тис. грн. А без цього дисертацію не напишеш, тому я працюю на чотирьох роботах: викладаю в університеті, гімназії, гуртку і даю приватні уроки», - каже аспірант-біолог Ірина Винниченко.

 Є й такі, хто їде просто заради інтересу. «Мені було цікаво повчитися за кордоном. Ми розробляємо нові речовини проти раку », - розповіла нам Анна Калайда, випускниця хімфаку університету ім. Шевченка, яка працює в Бонні (Німеччина). В Академії наук не бачать трагедії в тому, що вчені їдуть. «Там вони набираються знань, а потім часто повертаються. Але проблеми у нас є. З одного боку, Україна входить до числа 50 країн-лідерів за рівнем НДІ, якості освіти. При цьому наша наука вкрай погано фінансується: нам дають 0,3% ВВП, тоді як необхідно в п'ять разів більше, - каже Володимир Семиноженко, член президії НАНУ. - В Україні 20-30 провідних наукових центрів, на модернізацію кожного необхідно витратити $ 3-4 млн. Якщо почекати ще 5 років, то української науки просто не буде».

 Доктор хімічних наук Марина Буланова вже більше 30 років працює в київському Інституті проблем матеріалознавства НАН. Вона - потомствений учений. «Мій батько створював матеріали, якими покривали тіло ракети, щоб вона не руйнувалася при польоті від впливу температур. Я досліджую, як склад матеріалу впливає на його властивості. Вже більше 10 років працюю з титановими сплавами. Ми знайшли склади, які можуть до 100 годин працювати при температурах до 800 градусів - це могло б стати в нагоді в авіапромисловості. Правда, чи використовувалися на практиці результати нашої роботи, не знаю. Головне - ми отримуємо наукові знання, які може використовувати будь-хто». За її словами, на Заході і наших учених, і наші дослідження цінують: «Мінімум раз на рік мене запрошують за кордон. Звичайно, лабораторії у них краще, оснащені сучасними приладами. Ми ж плавимо сплави в печі кінця 50-х років. Багато чого з обладнання робимо самі».

 За словами вченого, в молодості вона думала виїхати за кордон, але тепер пізно: сім'я, діти. «До того ж тут можна отримувати гранти - до $ 500 на місяць. Багато моїх колег додатково викладають у вузах на півставки плюс вчені отримують надбавки. Живуть, звичайно, небагато. Але взагалі наука - це не спосіб заробітку, це, скоріше, діагноз».
Поделиться на facebook Отправить в twitter Отправить в twitter Поделиться на Linkedin
Дмитро Черненко
04.02.2010

Коментарі:

Додати свій коментар: