РЕКЛАМА
Популярне
Інформація

- Курси валют
- Веб-камери
- Погода в Україні
- Корисні посилання
- Українське ТБ онлайн
- Українське радіо онлайн
- Штормові попередження

Куренівська трагедія

Україна » Чорні сторінки »
Куренівська трагедіяМісце під назвою Бабин Яр знають усі кияни. Тут у роки війни фашистами було розстріляно понад сто тисяч мирних жителів. На початку 50-х київська влада зводить тут цегельні заводи. Пульпу (відходи цегельного виробництва) вирішено було зливати у відроги Бабиного Яру. Передбачалося, що вона затвердіє й утворить рівний майданчик на місці яру. Згодом тут думали розбити парк відпочинку та забути про це страшне місце назавжди…

Згідно проектної документації, дамба, що служила перемичкою між відрогом Яру і житловим масивом Куренівка, мала бути бетонною, а водозабірні колодязі повинні були відбирати воду, що накопичувалася, щоб відходи змогли затвердіти. Крім того, подача пульпи у відстійник повинна була здійснюється з перервами.

Насправді виявилося, що дамбу збудували земляну, колодязі взагалі ніколи не чистилися (вони просто не функціонували), і відходи цілодобово надходили в яр. Пульпа, змішуючись з водою, не встигала затвердіти. На 1961 р. в яру накопичилося близько чотирьох млн. кубометрів відходів.

13 березня ця величезна маса прорвала дамбу й зі швидкістю 5 метрів на секунду кинулася вниз на Куренівку. Очевидці стверджують, що висота цієї грязьової хвилі була близько 10 метрів! У мить були зруйновані десятки будинків, під шаром піску та глини поховані машини, трамваї й автобуси. Хвиля забрала життя понад півтори тисячі киян!

Влада робила все можливе, щоб приховати справжні масштаби трагедії. На підприємствах були заборонені громадянські панахиди. Ховали загиблих на всіх київських цвинтарях, в тому числі й закритих. Заборонялося встановлювати таблички з чіткою датою смерті. Навіть літаки Аерофлоту облітали місце трагедії, щоб люди не бачили справжніх масштабів цієї катастрофи. У перші дні в місті не працював міжміський і міжнародний зв'язок, вся кореспонденція ретельно перевірялася, а «сумнівна» просто не доходила до одержувача. Лише в місцевій вечірній газеті вийшов скромний некролог, в якому кількість загиблих зменшили в десять разів!

Сьогодні про минулу трагедію нагадує лише скромний пам'ятник біля трамвайного депо ...

Свідчить М. Н. Новгородська, вчителька: «Я сіла в автобус, салон якого був так переповнений, що мене буквально припечатали до задніх дверей. Проїхавши трохи, автобус застряг навпроти стадіону «Спартак». Вода стала досягати вікон машини. Шофери всіх застряглих машин вибиралися з них і пливли на протилежну сторону до огорожі стадіону. В автобусі стояв страшний крик. Люди усвідомили, що поховані живцем. І раптом все потемніло. На нас йшов вал - суцільна піниста маса якогось сірого кольору. Вал був вище будинків і закривав собою небо. Чоловік, що стояв поперед мене, на мить ривком розсунув двері й зробив крок вперед. Я - слідом за ним. Потік збив мене з ніг, але, дивом залишившись на поверхні й борсаючись, я дісталася до огорожі стадіону. Коли я вилізла на неї, пролунав вибух - автобус, з якого я декілька хвилин тому вибралася, був охоплений полум'ям. Хтось вибив передні двері, але врятувалися тільки жінка і дві дівчинки. У них сильно обгоріло волосся. Решта пасажирів згоріли живцем ».

Свідчить В. І. Ткаченко, військовий: «Спочатку ми працювали вручну, за допомогою лопат, а коли пригнали екскаватор, почали лунати крики заживо похованих. Ще живих людей чіпляло ковшем. Стояти поруч було нестерпно. Іноді у ківш попадали руки, ноги, тіла людей, розірваних ударом лавини на частини. Траплялися неймовірно понівечені тіла людей. Всю ніч світили прожектори, які вихоплювали все нові подробиці кошмару. Десь відкопали дитсадівську групу і виховательку. Потім дісталися до забитого людьми трамваю, повністю похованого під багатометровим шаром пульпи. Нерозчленовані тіла звозили на територію Павлівської лікарні й складали рядами у клубі. Кілька днів перед будівлею стояв виючий, кричущий, знавіснілий від горя натовп людей, які прийшли сюди шукати своїх близьких».

Поделиться на facebook Отправить в twitter Отправить в twitter Поделиться на Linkedin
Дмитро Черненко
13.08.2009

Коментарі:

Додати свій коментар: